дворушник
ДВОРУ́ШНИК, а, ч. Підступна людина, яка на словах віддана кому-, чому-небудь, а таємно діє проти нього.
Автор створив яскраву галерею образів цих фальшивих «народолюбців», серед них-..демагога і дворушника Поповича (Рад. літ-во, 3, 1957, 6);
— Щось ти мені дуже нагадуєш дворушника якогось (Головко, І, 1957, 489).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дворушник — двору́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- дворушник — -а, ч. Підступна людина, яка на словах віддана кому-, чому-небудь, а таємно діє проти нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дворушник — див. двоєдушний, дволичний, лицемір, янус Словник чужослів Павло Штепа
- дворушник — див. брехливий; зрадник Словник синонімів Вусика
- дворушник — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм. Словник синонімів української мови