дворогий
ДВОРО́ГИЙ, а, е. З двома рогами.
Стереотруба, ніби дивний дворогий звір, виставила свої роги (Собко, Шлях.., 1948, 89);
Он назустріч тобі, з-поза хмар, Виповзає місяць дворогий (Дмит., Осінь.., 1959, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me