дворогий

ДВОРО́ГИЙ, а, е. З двома рогами.

Стереотруба, ніби дивний дворогий звір, виставила свої роги (Собко, Шлях.., 1948, 89);

Он назустріч тобі, з-поза хмар, Виповзає місяць дворогий (Дмит., Осінь.., 1959, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворогий — дворо́гий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дворогий — -а, -е. З двома рогами. Великий тлумачний словник сучасної мови