двірцевий
ДВІРЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до дворе́ць 1.
Будучи при дворці, Радищев спостерігав усі мерзоти двірцевого життя (Вісник АН, 8, 1949, 8);
В Царському Селі влітку алеєю двірцевого парку прогулювався молодий цар (Довж., 1, 1958, 395).
∆ Двірце́вий переворо́т — насильницька зміна монарха силами придворних кіл, без участі народу.
Словник української мови (СУМ-11)