двірський

ДВІ́РСЬКИ́Й, дві́рська́, дві́рське́, іст.

1. Належний до панського двору.

[Юхим:] Тепера промеж парубків ходять двірські кавалери: лакей, кучер, повар (Кроп., II, 1958, 45);

А крізь вікно, мов крізь тюремні грати, Двірські дівчата дивляться (Рильський, Марина, 1944, 12);

// знач. ім.: а) дві́рськи́й, дві́рсько́го, ч.; дві́рська́, дві́рсько́ї, ж. Той, хто належить до панського двору.

Юруш жив в пишному домі, серед широкого садка, .. їздив на дорогих баских конях та брав хабарі з усіх двірських (Н.-Лев., III, 1956, 299);

б) дві́рська́, дві́рсько́ї,ж. Приміщення для челяді.

Жив він в темному закутку двірської (Кочура, Зол. грамота, 1960, 18).

2. Належний до царського двору; придворний.

Крім сенаторів і послів.., що з’їхалися з цілими натовпами двірської шляхти та челяді, сюди [у Варшаву] зібралися і крамарі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).

Значення в інших словниках

1. двірський — Дві́рський: — належний до панського двору, поміщицький [46-2]  Словник з творів Івана Франка
2. двірський — дві́рськи́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. двірський — двірська, двірське, іст. 1》 Належний до панського двору. || у знач. ім.: а) двірський, двірського, ч. Той, хто належав до панського двору; б) двірська, двірської, ж. Приміщення для челяді. 2》 Належний до царського двору; придворний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. двірський — ПРИДВО́РНИЙ (який перебував на службі при царському, рідше великопанському дворі, належав до близького оточення монарха або пана; який був власністю двору тощо), ДВІРСЬКИ́Й, НАДВІ́РНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
5. двірський — Дві́рськи́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. двірський — Двірський, -а, -е 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1314. 2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку. К. Досв. 171.  Словник української мови Грінченка