двірок
ДВІ́РО́К, рка́, ч., розм.
1. Те саме, що дво́рик.
В п’ятницю ж у Люборацьких така колотня була в двірку, що й не сказати (Свидн., Люборацькі, 1955, 42).
2. заст. Дворець (у 1 знач.).
Я швидше втік з монастиря та подався до царського двірка. Так собі дімочок; перед ним фонтан б’є вгору, навкруги квітки (Коцюб., III, 1956, 141).
Словник української мови (СУМ-11)