двірня
ДВІРНЯ́, і́, ж., збірн., іст. Дворові люди у панському дворі.
Тин упав, упав разом з тином і бугай додолу і так болісно заревів, що аж слухати страшно.. Піднявся крик людський, збіглася двірня… (Мирний, І, 1949, 212);
Пані .. одійшла до вікна, біля котрого поралася мало не вся двірня (Л. Янов., І, 1959, 202).
Словник української мови (СУМ-11)