1. Словник української мови в 11 томах

двірок

ДВІ́РО́К, рка́, ч., розм.

1. Те саме, що дво́рик.

В п’ятницю ж у Люборацьких така колотня була в двірку, що й не сказати (Свидн., Люборацькі, 1955, 42).

2. заст. Дворець (у 1 знач.).

Я швидше втік з монастиря та подався до царського двірка. Так собі дімочок; перед ним фонтан б’є вгору, навкруги квітки (Коцюб., III, 1956, 141).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двірок — Поміщицька садиба [III] Словник з творів Івана Франка
  2. двірок — дві́ро́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. двірок — -рка, ч., розм. Те саме, що дворик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. двірок — ПАЛА́Ц (царський, поміщицький і т. ін. розкішний будинок), ПАЛА́ТИ мн., заст., ДВІРО́К заст., ДВОРЕ́ЦЬ (ДВІРЕ́ЦЬ) рідше; ЗА́МОК (перев. укріплений). Словник синонімів української мови
  5. двірок — Двірок, -рка м. ум. отъ двір. Словник української мови Грінченка