двірський
ДВІ́РСЬКИ́Й, дві́рська́, дві́рське́, іст.
1. Належний до панського двору.
[Юхим:] Тепера промеж парубків ходять двірські кавалери: лакей, кучер, повар (Кроп., II, 1958, 45);
А крізь вікно, мов крізь тюремні грати, Двірські дівчата дивляться (Рильський, Марина, 1944, 12);
// знач. ім.: а) дві́рськи́й, дві́рсько́го, ч.; дві́рська́, дві́рсько́ї, ж. Той, хто належить до панського двору.
Юруш жив в пишному домі, серед широкого садка, .. їздив на дорогих баских конях та брав хабарі з усіх двірських (Н.-Лев., III, 1956, 299);
б) дві́рська́, дві́рсько́ї,ж. Приміщення для челяді.
Жив він в темному закутку двірської (Кочура, Зол. грамота, 1960, 18).
2. Належний до царського двору; придворний.
Крім сенаторів і послів.., що з’їхалися з цілими натовпами двірської шляхти та челяді, сюди [у Варшаву] зібралися і крамарі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).
Значення в інших словниках
- двірський — Дві́рський: — належний до панського двору, поміщицький [46-2] Словник з творів Івана Франка
- двірський — дві́рськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- двірський — двірська, двірське, іст. 1》 Належний до панського двору. || у знач. ім.: а) двірський, двірського, ч. Той, хто належав до панського двору; б) двірська, двірської, ж. Приміщення для челяді. 2》 Належний до царського двору; придворний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двірський — ПРИДВО́РНИЙ (який перебував на службі при царському, рідше великопанському дворі, належав до близького оточення монарха або пана; який був власністю двору тощо), ДВІРСЬКИ́Й, НАДВІ́РНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- двірський — Дві́рськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двірський — Двірський, -а, -е 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1314. 2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку. К. Досв. 171. Словник української мови Грінченка