двірський
дві́рський
двірська, двірське, іст.
1》 Належний до панського двору.
|| у знач. ім.: а) двірський, двірського, ч. Той, хто належав до панського двору; б) двірська, двірської, ж. Приміщення для челяді.
2》 Належний до царського двору; придворний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двірський — Дві́рський: — належний до панського двору, поміщицький [46-2] Словник з творів Івана Франка
- двірський — дві́рськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- двірський — ПРИДВО́РНИЙ (який перебував на службі при царському, рідше великопанському дворі, належав до близького оточення монарха або пана; який був власністю двору тощо), ДВІРСЬКИ́Й, НАДВІ́РНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- двірський — Дві́рськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двірський — ДВІ́РСЬКИ́Й, дві́рська́, дві́рське́, іст. 1. Належний до панського двору. [Юхим:] Тепера промеж парубків ходять двірські кавалери: лакей, кучер, повар (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- двірський — Двірський, -а, -е 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1314. 2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку. К. Досв. 171. Словник української мови Грінченка