двірський

ПРИДВО́РНИЙ (який перебував на службі при царському, рідше великопанському дворі, належав до близького оточення монарха або пана; який був власністю двору тощо), ДВІРСЬКИ́Й, НАДВІ́РНИЙ заст. Біля підніжжя трону, по обидва боки, стояли в блакитних камзолах, обшитих золотими позументами, придворні особи (Н. Рибак); Єремія взяв Гризельду під руку й повів до палацу. Панки й двірські слуги пішли за ним (І. Нечуй-Левицький); Гетьман Сенявський почав заводити надвірні міліції для оборони від гайдамаків (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. двірський — Дві́рський: — належний до панського двору, поміщицький [46-2]  Словник з творів Івана Франка
2. двірський — дві́рськи́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. двірський — двірська, двірське, іст. 1》 Належний до панського двору. || у знач. ім.: а) двірський, двірського, ч. Той, хто належав до панського двору; б) двірська, двірської, ж. Приміщення для челяді. 2》 Належний до царського двору; придворний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. двірський — Дві́рськи́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. двірський — ДВІ́РСЬКИ́Й, дві́рська́, дві́рське́, іст. 1. Належний до панського двору. [Юхим:] Тепера промеж парубків ходять двірські кавалери: лакей, кучер, повар (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
6. двірський — Двірський, -а, -е 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1314. 2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку. К. Досв. 171.  Словник української мови Грінченка