дебеліти
ДЕБЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм.
1. Ставати нерухомим; дубіти.
Що від людей за роботу дістанемо, тим і заносимося, а не раз, то й голодом дебеліємо (Фр., І, 1955, 370).
2. Ставати твердим, тужавим; шкарубнути.
Кругом куреня не видно нікого, тілько.. лежали сітки та геть одсторонь на вбитих у землю кілках дебелів невід (Мирний, І, 1954, 348).
Словник української мови (СУМ-11)