дегенеративний
ДЕГЕНЕРАТИ́ВНИЙ, а, е.
1. Який має ознаки дегенерації, виродження;
// Стос. до дегенерації.
В зв’язку з тим, що клептоманія вважалась явищем дегенеративним, при її вивченні пропонували відшукувати інші ознаки виродження як психічні, так і фізичні, а також спадкову обтяженість (Фізіол. ж., II, 4, 1956, 71);
Тканинна терапія виявляється ефективною при запальних і дегенеративних процесах (Мед. ж., XXIII, 1, 1953, 18).
2. розм. Такий, як у дегенерата.
Скуйовджена руда чуприна сяяла довкола його великої голови з низьким, плескуватим дегенеративним чолом (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 148);
Намагалася [Параска] збагнути зміст запитання, й від того між бровами залягли їй глибокі дегенеративні зморшки (Кач., II, 1958 ,136).
Словник української мови (СУМ-11)