дегенеративний
ДЕГЕНЕРАТИ́ВНИЙ, а, е.
1. Який має ознаки дегенерації, виродження;
// Стос. до дегенерації.
В зв’язку з тим, що клептоманія вважалась явищем дегенеративним, при її вивченні пропонували відшукувати інші ознаки виродження як психічні, так і фізичні, а також спадкову обтяженість (Фізіол. ж., II, 4, 1956, 71);
Тканинна терапія виявляється ефективною при запальних і дегенеративних процесах (Мед. ж., XXIII, 1, 1953, 18).
2. розм. Такий, як у дегенерата.
Скуйовджена руда чуприна сяяла довкола його великої голови з низьким, плескуватим дегенеративним чолом (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 148);
Намагалася [Параска] збагнути зміст запитання, й від того між бровами залягли їй глибокі дегенеративні зморшки (Кач., II, 1958 ,136).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дегенеративний — дегенерати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- дегенеративний — -а, -е. 1》 Який має ознаки дегенерації, виродження. || Стос. до дегенерації. 2》 розм. Такий, як у дегенерата. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дегенеративний — дегенерати́вний (лат. degenerativus) вироджений; той, що вироджується, має ознаки дегенерації. Словник іншомовних слів Мельничука