1. Словник української мови в 11 томах

дегенерат

ДЕГЕНЕРА́Т, а, ч.

1. Людина з ознаками дегенерації; виродженець.

2. перен., зневажл. Людина аморальної, негідної поведінки; виродок.

— Дивно, що фашизм виносить на поверхню саме таких дегенератів, — міркував художник. — Дегенерат Гітлер, морфініст Герінг.. Мабуть, сама гнила атмосфера фашизму розплоджує такі мікроби (Гончар, III, 1959, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дегенерат — дегенера́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дегенерат — -а, ч. 1》 Людина з ознаками дегенерації; виродженець. 2》 перен., зневажл. Людина аморальної, негідної поведінки; виродок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дегенерат — Виродок, виродень, звироднілий, песиголовець, шерепа, див. кретин, дурак, ідіот Словник чужослів Павло Штепа
  4. дегенерат — А, ч. Дурень. Її синка віддав в дебільну школу / К дегенератам на харчі казенні, / І в циркове училище по блату пристроїв, / Щоб на блазня він учився (Л. Подерев'янський). Словник сучасного українського сленгу
  5. дегенерат — див. дурний Словник синонімів Вусика
  6. дегенерат — дегенера́т (від лат. degenerates – виродок, вироджений) людина, що має ознаки фізичного або психічного виродження. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. дегенерат — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови