декуди
ДЕ́КУДИ, присл., діал. Кудись.
[Іван (до музики):] Ідіть же, дяденька, прямо в хату, а мені ще декуди треба збігать (Кроп., І, 1958, 96);
// Подекуди.
В селі видно було декуди світло (Фр., IV, 1950, 414);
Ще тільки декуди блищить рілля У чорно-синій соковитій барві (Рильський, І, 1956, 74).
Словник української мови (СУМ-11)