делікатес
ДЕЛІКАТЕ́С, у, ч. Вишукана, тонка страва.
— От маслини… Річ, на перший погляд, наче несмачна й нікому не потрібна. А насправді — на вагу золота. Делікатес (Дмит., Розлука, 1957, 40);
Свіжі з маком пиріжки,.. давно він не їв таких делікатесів (Кач., II, 1958, 308);
*Образно. — Яка руда! Поглянути любо, — не дослухавши Андрія, сказав з захопленням Хомушок. — Прямо делікатес для домни (Гур., Наша молодість, 1949, 171).
Словник української мови (СУМ-11)