делікатес
ДЕЛІКАТЕ́С, у, ч. Вишукана, тонка страва.
— От маслини… Річ, на перший погляд, наче несмачна й нікому не потрібна. А насправді — на вагу золота. Делікатес (Дмит., Розлука, 1957, 40);
Свіжі з маком пиріжки,.. давно він не їв таких делікатесів (Кач., II, 1958, 308);
*Образно. — Яка руда! Поглянути любо, — не дослухавши Андрія, сказав з захопленням Хомушок. — Прямо делікатес для домни (Гур., Наша молодість, 1949, 171).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- делікатес — делікате́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- делікатес — -у, ч. Вишукана, тонка страва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- делікатес — делікате́с (франц. delicatesse) вишукана, тонка страва. Словник іншомовних слів Мельничука
- делікатес — ЛА́СОЩІ мн. (смачна їжа), ДЕЛІКАТЕ́С, ЛАСЕ́НЬКЕ розм., ЛАГОМИ́НИ мн., розм., ПУ́НДИК перев. мн., розм., ЛА́КОМИНА розм. рідко, ЛЕГУМІ́НИ мн., діал.; ВИТРЕБЕ́НЬКИ мн., розм. (приготовлена незвичайним способом страва). Словник синонімів української мови