делікатес

Значення в інших словниках

1. делікатес — делікате́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. делікатес — -у, ч. Вишукана, тонка страва. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. делікатес — ЛА́СОЩІ мн. (смачна їжа), ДЕЛІКАТЕ́С, ЛАСЕ́НЬКЕ розм., ЛАГОМИ́НИ мн., розм., ПУ́НДИК перев. мн., розм., ЛА́КОМИНА розм. рідко, ЛЕГУМІ́НИ мн., діал.; ВИТРЕБЕ́НЬКИ мн., розм. (приготовлена незвичайним способом страва). Словник синонімів української мови
4. делікатес — ДЕЛІКАТЕ́С, у, ч. Вишукана, тонка страва. — От маслини… Річ, на перший погляд, наче несмачна й нікому не потрібна. А насправді — на вагу золота. Делікатес (Дмит., Розлука, 1957, 40); Свіжі з маком пиріжки,.. давно він не їв таких делікатесів (Кач. Словник української мови в 11 томах