демонічний

ДЕМОНІ́ЧНИЙ, а, е. Власт. демону; злий.

Очі змія блискають таким злорадним, демонічним огнем, такою певністю своєї сили, що мимоволі мороз пробігає по тілі (Фр., VIII, 1952, 328);

— Я мушу, поки поверну, тут ще щось демонічне, щоб не сказати «чортове», побачити або почути (Коб., III, 1956, 245);

// перен. Власт. людині з сильним, вольовим характером.

— У твоїх очах є щось демонічне і привабливе для жінок (Тют., Вир, 1960, 213).

Значення в інших словниках

1. демонічний — демоні́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. демонічний — -а, -е. Власт. демону; злий. || перен. Власт. людині з сильним, вольовим характером.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. демонічний — Демоні́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)