деморалізований

ДЕМОРАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до деморалізува́ти.

Через таке ставлення [тілесні покарання попів] нижче духовенство було часто деморалізоване (Фр., XVI, 1955, 142);

Деморалізована останніми подіями, нарада мовчала (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 251);

// У знач. прикм.

Здавалося, що полковник використає нагоду і розгромить деморалізовану ватагу (Ле, Наливайко, 1957, 59).

Значення в інших словниках

1. деморалізований — деморалізо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. деморалізований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до деморалізувати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. деморалізований — Деморалізо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)