денікінець

ДЕНІ́КІНЕЦЬ, нця, ч., іст. Військовий білогвардійської армії генерала Денікіна.

Денікінці одкочувались своїми арміями невпинно на південь (Ю. Янов., І, 1958, 86).

Значення в інших словниках

1. денікінець — дені́кінець іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. денікінець — -нця, ч., іст. Військовик білогвардійської армії генерала Денікіна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. денікінець — Дені́кінець, -нця; -кінці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)