1. Словник української мови в 11 томах

денікінець

ДЕНІ́КІНЕЦЬ, нця, ч., іст. Військовий білогвардійської армії генерала Денікіна.

Денікінці одкочувались своїми арміями невпинно на південь (Ю. Янов., І, 1958, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. денікінець — дені́кінець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. денікінець — -нця, ч., іст. Військовик білогвардійської армії генерала Денікіна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. денікінець — Дені́кінець, -нця; -кінці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)