деревинка
ДЕРЕВИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дереви́на.
У вікні [вагона] знову — рівний океан землі; ніде ні деревинки, ані хутора (Ірчан, II, 1958, 364);
// Уламок дерева або виріб з дерева.
— Я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка (Укр.. казки, 1951, 147);
Під кроком розмірним нерівний паркет Зарипав у кожній своїй деревинці (Бажан, Роки, 1957, 249).
Словник української мови (СУМ-11)