1. Словник української мови в 11 томах

деревинка

ДЕРЕВИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дереви́на.

У вікні [вагона] знову — рівний океан землі; ніде ні деревинки, ані хутора (Ірчан, II, 1958, 364);

// Уламок дерева або виріб з дерева.

— Я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка (Укр.. казки, 1951, 147);

Під кроком розмірним нерівний паркет Зарипав у кожній своїй деревинці (Бажан, Роки, 1957, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деревинка — дереви́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. деревинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до деревина. || Уламок дерева або виріб із дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. деревинка — Деревина, -ни ж. 1) Отдѣльное дерево. Щоб було другою вірьовкою прив'язати ще кобилу до дерева!... Вже б таки деревини з корінням не вирвало. К. Оп. 81. Неродюча деревина. О. 1861. XI. Св. 66. ум. деревинка, деревиночка. Словник української мови Грінченка