1. Словник української мови Грінченка

деревинка

Деревина, -ни

ж.

1) Отдѣльное дерево. Щоб було другою вірьовкою прив'язати ще кобилу до дерева!... Вже б таки деревини з корінням не вирвало. К. Оп. 81. Неродюча деревина. О. 1861. XI. Св. 66. ум. деревинка, деревиночка. Поїдь та й поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку та зроби колисочку. Рудч. Ск. II. 38.

2) соб. Деревья. Чи не треба б і там потроху деревину садити? О. 1862. ІІІ. 35.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деревинка — дереви́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. деревинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до деревина. || Уламок дерева або виріб із дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. деревинка — ДЕРЕВИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дереви́на. У вікні [вагона] знову — рівний океан землі; ніде ні деревинки, ані хутора (Ірчан, II, 1958, 364); // Уламок дерева або виріб з дерева. Словник української мови в 11 томах