деревина
ДЕРЕВИ́НА, и, ж. Те саме, що де́рево 1.
Скрипить дуплиняна деревина від вітру! зовсім, здається, зогнила: середина витрухла, випала, а не пада — скрипить (Мирний, III, 1954, 129);
Хто посадить деревину У садку чи край села, Скажуть всі про ту людину: Недарма вона жила (Воскр., Взагалі.., 1948, 10);
Він не здивувався, що його Олеся і досі, схиливши голову на підібрані коліна, сиділа на деревині коло клуні (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 125);
Два молодики десь знайшли важку деревину і вибивали нею двері багатого будинку (Тулуб, Людолови, II, 1957, 113);
*У порівн. З припічка теліпались ноги п’ятами догори, пальцями вниз. Товсті литки стриміли, наче дві деревини (Н.-Лев., II, 1956, 365).
ДЕРЕВИНА́, и́, ж.
1. Тверда тканина, що знаходиться між корою і серцевиною і становить основну масу деревних або кущових рослин.
Бутони і квітки пошкоджують яблуневий квіткоїд, оленка і хрущі, а кору і деревину — червиця в’їдлива (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 346);
Широко впроваджуючи пластики, ми не маємо права нехтувати і пресованою деревиною (Роб. газ., 27.11 1964, 2).
2. Те саме, що де́рево 2.
За запасами деревини Східний Сибір посідає перше місце в СРСР (Фіз. геогр., 7, 1957, 152);
Паровозик тяг дві-три платформи, навантажені деревиною (Чорн., Визвол. земля, 1959, 18).
Значення в інших словниках
- деревина — дереви́на іменник жіночого роду одне дерево; шматок дерева деревина́ іменник жіночого роду речовина, матеріал Орфографічний словник української мови
- деревина — I деревин`а-и, ж. 1》 Тверда тканина, що знаходиться між корою і серцевиною і становить основну масу деревних або кущових рослин. 2》 Те саме, що дерево 2). II дерев`ина-и, ж. Те саме, що дерево 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- деревина — I сировина, яку отримують із зрубаних дерев, обробляють відповідним чином і сортують. II тканина судинних рослин, гол. складник стовбура; складається з мертвих елементів, що проводять воду та мінеральні солі (судини, або трахеї)... Універсальний словник-енциклопедія
- деревина — ДЕ́РЕВО (багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, що утворює крону), ДЕРЕВИ́НА, ДРЕ́ВО заст., поет. Скрипливе дерево довго живе (прислів'я); Палає багаття, осяває всі листочки, усі гіллячки крислатої деревини (М. Словник синонімів української мови
- деревина — Дереви́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)