дерев’яніти
ДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати твердим, як дерево.
В дорослих клітинах у багатьох рослин змінюється і хімічний склад оболонки, а саме: вона може дерев’яніти, корковіти, ослизнюватись.., просочуватись кремнеземом та ін. (Практ. з анат. рослин, 1955, 9).
2. перен. Втрачати чутливість; терпнути, німіти.
У Марка підгиналися ноги. Дерев’яніли руки. Цілу ніч простояв він біля штурвала, не маючи жодної хвилини відпочинку (Трубл., II, 1955, 447).
Словник української мови (СУМ-11)