дереза
ДЕРЕЗА́, и́, ж.
1. (Carаgаna frutex). Розгалужений кущ родини бобових, що росте в степу, по степових схилах.
На плато вони [чагарникові зарості] утворені в основному дерезою (Carаgапа frutex) (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 54).
2. (Lyсіит barbarum). Колючий кущ родини пасльонових, який добре вкорінюється на сухих схилах, скелях, обривах; повій звичайний.
Од високої скелі.. починався рів, обсаджений густою дерезою (Н.-Лев., II, 1956, 125);
Стежка крутилася між скелями й купами сірого каміння, зарослого кущами бузини й колючою дерезою (Донч., Вибр., 1948, 132);
*У порівн. Фашиста, як дерезу, — не зрубуй, а викидай з коренем (Укр.. присл.., 1955, 410).
Словник української мови (СУМ-11)