деркотати

ДЕРКОТА́ТИ, о́че і ДЕРКОТІ́ТИ, оти́ть, недок. Підсил. до де́ркати.

Підпадьомкали перепели, деркотіли деркачі, висвистували овчарики, кигикали і квилили, літаючи, чайки (Стор., І, 1957, 334);

— Все було шиє [батько ] кожухи та свитки та б’є вовну на струні; все було деркотить струна в сінях од ранку до вечора (Н.-Лев., І, 1956, 55);

Аероплан тим часом уже деркотів над селом (Гончар, Таврія.., 1957, 502).

Значення в інших словниках

1. деркотати — деркота́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. деркотати — -оче і деркотіти, -отить, недок. Підсил. до деркати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. деркотати — ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови