дерчати
ДЕРЧА́ТИ, чи́ть, недок.
1. Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на деренчання чого-небудь (про крик деяких птахів і комах).
На пагорках витикалася зелена трава, .. у небі розсипали пісні жайворонки, в очеретах дерчали деркачі (Панч, III, 1956, 303).
2. Те саме, що деренча́ти.
Маятник здорового годинника нешвидко й з повагою цокав і разом дерчав, неначе хто стукав молотком по розбитій посудині, стягнутій дротом (Н.-Лев., III, 1956, 39).
Словник української мови (СУМ-11)