дерюга

ДЕРЮ́ГА, и, ж., заст. Те саме, що де́рга 1.

Убоге ліжко з дерюги Тобі під спину помостили; Холодне тіло округи Манаттям деяким прикрили (Щог., Поезії, 1958, 201);

// перен. Старий драний одяг.

Пропила дерюгу на Мусієву наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв (Номис, 1864, № 12553).

Значення в інших словниках

1. дерюга — дерю́га іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. дерюга — -и, ж., заст. Те саме, що дерга 1). || перен. Старий драний одяг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дерюга — Верета, рядно, ряднина, див. брезент  Словник чужослів Павло Штепа
4. дерюга — див. рядно  Словник синонімів Вусика
5. дерюга — ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл.  Словник синонімів української мови
6. дерюга — Дерю́га, -ги, -зі; -рю́ги, -рю́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дерюга — Дерюга, -ги ж. = дерга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.  Словник української мови Грінченка