деспотичний
ДЕСПОТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Заснований на деспотії.
Формою своєю капіталістичне управління деспотичне (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 333);
Влада скіфських вождів поступово втрачає свій демократичний характер і набуває рис деспотичного правління в інтересах родової аристократичної верхівки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 154).
2. перен. Який не рахується з волею, бажаннями інших; свавільний.
Вдача Воздвиженського була дуже деспотична (Н.-Лев., І, 1956, 339);
В родині не раз дивувалися, чим саме Меланія привернула симпатії Аркадія. Вона — деспотична, скупа, чоловік її Михайло — бідний, затурканий, мов сирота в наймах (Вільде, Сестри… 1958, 178).
Словник української мови (СУМ-11)