детонатор

ДЕТОНА́ТОР, а, ч.

1. Вибухова речовина, яка при вибуханні викликає детонацію іншої вибухової речовини.

Детонатори вибухнули.

2. Капсуль, запал для здійснення вибуху.

Сам по собі і особливо в суміші з горючими речовинами азотнокислий амоній добре вибухає від капсуля-детонатора (Цікава хімія, 1954, 110);

— Зрозуміло, — каже робітник, — кислотний детонатор [треба ставити], бо коли поставите годинник, його цокотіння можуть почути (Ю. Янов., IV, 1959, 225).

Значення в інших словниках

1. детонатор — детона́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. детонатор — Детонатор — detonator — Detonator, Zünder, Sprengkapsel, Zündkörper, Zündladung — засіб, що забезпечує вибухове перетворення (детонацію) ВР за допомогою початкового імпульсу. Промислові Д. носять назву капсуль-детонаторів, електродетонаторів.  Гірничий енциклопедичний словник
3. детонатор — -а, ч. 1》 Вибухова речовина, яка в разі вибухання викликає детонацію іншої вибухової речовини. 2》 Капсуль, запал для здійснення вибуху. Детонатор чого — про те, що викликає, породжує які-небудь явища, події.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. детонатор — Запальничка, вибухівка  Словник чужослів Павло Штепа
5. детонатор — детона́тор (від лат. detono – гримлю) заряд вибухової речовини, здатний своїм вибухом спричинити вибух (детонацію) основного заряду снаряда, бомби тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. детонатор — ЗАПА́Л (пристрій для запалювання вибухової речовини), ДЕТОНА́ТОР, ПІДРИВНИ́К. Марія озирнулася в окоп і побачила матросів, що вкладали запали у великі протитанкові гранати (В.  Словник синонімів української мови