детонація
ДЕТОНА́ЦІЯ¹, ї, ж. Поширення в речовині хімічного перетворення з надзвуковою швидкістю, викликаного вибухом іншої речовини або ударом, стрясанням.
Здатність палива до детонації у великій мірі залежить від будови вуглецевих ланцюгів в молекулах вуглеводнів (Заг. хімія, 1955, 420);
-Від вибуху міни по детонації виникне.. вибух толу, який підніме вгору і розшматує на тріски увесь пароплав (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 194).
∆ Детона́ція мото́рного па́лива — дуже швидкий процес горіння робочої суміші в циліндрі двигуна внутрішнього згоряння.
ДЕТОНА́ЦІЯ², ї, ж. Відхилення від правильного тону в музиці, співі; фальшивість тону.
— У неї не зовсім чисте піаніссімо… Є якась детонація… (Вишня, І, 1956, 227);
// Відхилення від нормального звукового ритму, обумовлене неправильним згорянням палива в циліндрі двигуна.
При детонації деталі кривошипно-шатунного механізму надзвичайно перевантажуються, що може призвести до їх поломки, а іноді й до серйозних пошкоджень двигуна. Тому робота двигуна з детонацією недопустима (Автомоб., 1957, 72).
Словник української мови (СУМ-11)