детонувати
ДЕТОНУВА́ТИ¹, у́є, недок. і док. Піддаватися детонації ( див. детона́ція¹).
Під час випробування моторів з підвищеним тиском виявилось, що для цих моторів потрібний новий бензин, який би не детонував (Нафта.., 1951, 18);
*Образно. Б’ють гармати і детонують всі кінці землі (Тич., І, 1957, 123).
ДЕТОНУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок. і док. Відхилятися від правильного тону в музиці, співі; фальшивити.
Він був середній музикант. Часто детонував (Моє життя в мист., 1955, 27).
Словник української мови (СУМ-11)