дженджуристий

ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙ, а, е, розм. Який кокетує своєю зовнішністю і одягом; пустий, легковажний.

Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: Я купив їй личман, ще хоче й намиста! (Чуб., V, 1874, 105);

— Бачив я серед теперішніх молодих таких свистунів, аж плювати хочеться. Такі кручені, такі дженджуристі, що й не підійди до них (Хижняк, Невгамовна, 1961, 275).

Значення в інших словниках

1. дженджуристий — дженджури́стий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. дженджуристий — Чепуристий, кокетливий, жевжикуватий, дженджикуватий; П. пустий, легковажний.  Словник синонімів Караванського
3. дженджуристий — -а, -е, розм. Який кокетує своєю зовнішністю і одягом; пустий, легковажний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дженджуристий — див. легковажний  Словник синонімів Вусика
5. дженджуристий — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. дженджуристий — Дженджури́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дженджуристий — Дженджуристий, -а, -е Щеголеватый, кокетливый. Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: я купив їй личман, ще хоче й намиста. Чуб. V. 105.  Словник української мови Грінченка