дженджикуватий
ДЖЕНДЖИКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схожий на дженджика.
— Ну, зрозуміло, що молодій цікавій жінці приємно морочити голови дженджикуватим панкам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 11).
Словник української мови (СУМ-11)ДЖЕНДЖИКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схожий на дженджика.
— Ну, зрозуміло, що молодій цікавій жінці приємно морочити голови дженджикуватим панкам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 11).
Словник української мови (СУМ-11)