дженджик
ДЖЕ́НДЖИК, а, ч., розм. Той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік.
— Чи я схожий на якогось там тонкошкірого дженджика, який валяється на траві і їздить через день до лісу, щоб послухати пташиного співу! (Загреб., Шепіт, 1966, 206).
Словник української мови (СУМ-11)