Значення в інших словниках
-
дженджик —
дже́нджик іменник чоловічого роду, істота той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік) розм.
Орфографічний словник української мови
-
дженджик —
Жевжик, ферт, фертик, чепурун; вітрогон, ДЖИҐУН.
Словник синонімів Караванського
-
дженджик —
-а, ч., розм. Той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дженджик —
ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст.
Словник синонімів української мови
-
дженджик —
Дже́нджик, -ка; -джики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дженджик —
ДЖЕ́НДЖИК, а, ч., розм. Той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік. — Чи я схожий на якогось там тонкошкірого дженджика, який валяється на траві і їздить через день до лісу, щоб послухати пташиного співу! (Загреб., Шепіт, 1966, 206).
Словник української мови в 11 томах
-
дженджик —
Дженджик, -ка м. Франтикъ, щеголь. Чортів дженджик. Ном. № 3556.
Словник української мови Грінченка