дженджик —
ДЖЕ́НДЖИК, а, ч., розм. Той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік. — Чи я схожий на якогось там тонкошкірого дженджика, який валяється на траві і їздить через день до лісу, щоб послухати пташиного співу! (Загреб., Шепіт, 1966, 206).
Словник української мови в 11 томах
дженджик —
Дженджик, -ка м. Франтикъ, щеголь. Чортів дженджик. Ном. № 3556.
Словник української мови Грінченка