Великий тлумачний словник сучасної мови

дженджик

дже́нджик

-а, ч., розм.

Той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. дженджик — дже́нджик іменник чоловічого роду, істота той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік) розм.  Орфографічний словник української мови
  2. дженджик — Жевжик, ферт, фертик, чепурун; вітрогон, ДЖИҐУН.  Словник синонімів Караванського
  3. дженджик — див. легковажний  Словник синонімів Вусика
  4. дженджик — ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст.  Словник синонімів української мови
  5. дженджик — Дже́нджик, -ка; -джики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дженджик — ДЖЕ́НДЖИК, а, ч., розм. Той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік. — Чи я схожий на якогось там тонкошкірого дженджика, який валяється на траві і їздить через день до лісу, щоб послухати пташиного співу! (Загреб., Шепіт, 1966, 206).  Словник української мови в 11 томах
  7. дженджик — Дженджик, -ка м. Франтикъ, щеголь. Чортів дженджик. Ном. № 3556.  Словник української мови Грінченка