джерельний
ДЖЕРЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до джерело́ 1;
// Який виходить з джерела.
В криничках, у струменях, утворених джерельною водою, виділяється багато вуглекислого газу (ГеоЛ. Укр., 1959, 678);
Побували там у горах, де серед дикого каміння, розпеченого сонцем,.. з щілин дзюрчав джерельний струмок води (Ле, Міжгір’я, 1953, 86);
// Власт. джерелу; прохолодний, освіжаючий.
Світить з блакиті сонце, зеленіють гори, джерельною свіжістю дихає вода (Гончар, І, 1954, 538);
*Образно. Щоб сили для пісень джерельної набрати, я серцем до землі донецької тулюсь (Сос., Так ніхто.., 1960, 33).
Словник української мови (СУМ-11)