джерельний
ДЖЕРЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до джерело́ 1;
// Який виходить з джерела.
В криничках, у струменях, утворених джерельною водою, виділяється багато вуглекислого газу (ГеоЛ. Укр., 1959, 678);
Побували там у горах, де серед дикого каміння, розпеченого сонцем,.. з щілин дзюрчав джерельний струмок води (Ле, Міжгір’я, 1953, 86);
// Власт. джерелу; прохолодний, освіжаючий.
Світить з блакиті сонце, зеленіють гори, джерельною свіжістю дихає вода (Гончар, І, 1954, 538);
*Образно. Щоб сили для пісень джерельної набрати, я серцем до землі донецької тулюсь (Сос., Так ніхто.., 1960, 33).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- джерельний — джере́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- джерельний — (- воду) криничний, чистий, незамулений, незабруднений, прозорий; П. холодненький, прохолодний, відсвіжущий; джереляний. Словник синонімів Караванського
- джерельний — [джеирел'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- джерельний — -а, -е. Прикм. до джерело 1). || Який виходить із джерела. || Власт. джерелу; прохолодний, освіжний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- джерельний — Джерельний, -а, -е Ключевой. Е! у цій криниці була славна джерельна вода; та серед літку така холодна, що й губами не доторкнешся. Харьк. г. Лебед. у. Словник української мови Грінченка