дзижчання

ДЗИЖЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзижча́ти і звуки, утворювані цією дією.

З докучним дзижчанням билась об шибку муха (Коцюб., II, 1955, 392);

Кулі з дзижчанням пролітали десь зовсім близько (Перв., Атака.., 1946, 4);

— Починайте, — долинула до неї команда Карцева і разом з нею дзижчання кіноапарата (Собко, Стадіон, 1954, 323).

Значення в інших словниках

1. дзижчання — дзижча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дзижчання — -я, с. Дія за знач. дзижчати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзижчання — див. звучання  Словник синонімів Вусика