дзижчання
ДЗИЖЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзижча́ти і звуки, утворювані цією дією.
З докучним дзижчанням билась об шибку муха (Коцюб., II, 1955, 392);
Кулі з дзижчанням пролітали десь зовсім близько (Перв., Атака.., 1946, 4);
— Починайте, — долинула до неї команда Карцева і разом з нею дзижчання кіноапарата (Собко, Стадіон, 1954, 323).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me