дзиглик

ДЗИ́ГЛИК, а, ч., розм. Стільчик.

А потім цариця Сіла мовчки на дзиглику (Шевч., І, 1951, 248);

Федір, щоб не заважати другові, притулився на дзиглику проти печі біля вікна (Збан., Незабутнє, 1953, 83).