дзижчати
ДЗИЖЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати одноманітні дрижачі звуки при польоті (про комах).
Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка ж хмарами носилась (Мирний, IV, 1955, 14);
Збори замовкли. Тільки чути було, як дзижчать у повітрі настирливі зелені мухи (Донч., І, 1956, 172);
// Швидкими рухами, польотом і т. ін. створювати такі звуки.
В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі (Вас., Незібр. тв., 1941, 210);
Машина шалено мчала по степовій дорозі, дзижчала привітно та весело, як польова бджілка (Руд., Вітер.., 1958, 164);
Зуммер дзижчить, дзижчить у землянці (Бажан, І, 1946, 145);
*Образно. Тисяча дум, як шершні, жалили його [єпископа], зразу тисяча дум дзижчали над душею (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 402).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзижчати — дзижча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дзижчати — Дзизчати, дзинчати, дзумі ти, дзизкати, дзумкотіти; (- бджіл) бриніти. Словник синонімів Караванського
- дзижчати — -чить, недок. Видавати одноманітні дрижачі звуки під час польоту (про комах). || Швидкими рухами, польотом і т. ін. створювати такі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзижчати — I брунчати, джикати, джмеліти, дзвинчати, дзенькотати, дзенькотіти, дзиготати, дзиґотіти, дзизкотати, дзизкотіти, дзикотати, дзикотіти, дзимкотати, дзимкотіти, дзинчати, дзудіти, дзуменіти, дзуміти, дзуреміти, зудіти, зумкотати, зумкотіти, подзизкувати II див. говорити; звучати Словник синонімів Вусика
- дзижчати — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- дзижчати — Дзижча́ти, -жчу, -жчи́ш, -жча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дзижчати — Дзижчання, дзижчати см. дзизчання, дзизчати. Словник української мови Грінченка