1. Словник української мови в 11 томах

дзизкати

ДЗИ́ЗКАТИ, ає, недок., розм. Швидко проноситись, пролітати з дзижчанням.

Б’є звідкілясь артилерія… Тріщать столітні дерева, валяться. Скрізь свистять, дзизкають і гудуть черепки… Земля тремтить, так гупає (Вас., Незібр. тв., 1941, 225);

Зливою вогню ударило з круч, все густіше дзизкають кулі в повітрі (Гончар, Таврія.., 1957, 701).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзизкати — дзи́зкати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дзизкати — -ає, недок., розм. Швидко проноситись, пролітати з дзижчанням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзизкати — див. бити Словник синонімів Вусика
  4. дзизкати — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. дзизкати — Дзи́зкати, -зкаю, -зкаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)