дзизнути
ДЗИ́ЗНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр. до дзи́зкати.
Один камінь поуз голову дзизнув, а один у праве плече дав (Вовчок, І, 1955, 159);
Над вухом дзизнув.. комар (Епік, Тв., 1958, 372);
Куля дзизнула зовсім низько (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 478).
2. перех., перен. Сильно ударити.
Не знаю,.. як він дзизнув мене. Розкрив очі аж у медсанбаті (Хижняк, Невгамовна, 1961, 173);
3 якою насолодою дзизнув би він оцього самозакоханого, підпилого, безжурного поліцая! (Автом., Так народж. зорі, 1960, 134).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзизнути — дзи́знути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- дзизнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. Однокр. до дзизкати. 2》 перех., перен. Сильно ударити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзизнути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
- дзизнути — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- дзизнути — Дзизнути, -ну, -неш гл. О полетѣ пули, камня: издать звукъ, свиснуть. Камінь поуз голову дзизнув. МВ. (О. 1862. I. 86. Словник української мови Грінченка