дзьобня

ДЗЬО́БНЯ, і, ж., діал. Гуцульська вовняна торба.

Він сховав пляшку у дзьобню (Черемш., Вибр., 1952, 63).

Значення в інших словниках

1. дзьобня — Дзьо́бня: — гуцульська вовняна торба [22;IV] дзьобня (21, 458) – “гуцульська перетикана торба”; [ІЦ-2006] —Дзьобня – гуцульська перетикана торба (21, 458) [ІФ-1906]  Словник з творів Івана Франка
2. дзьобня — дзьо́бня іменник жіночого роду торба діал.  Орфографічний словник української мови
3. дзьобня — див. дзьобенка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дзьобня — Дзьобня, -ні ж. = дзьоблинка. Шух. I. 124. Гол. Од. 68.  Словник української мови Грінченка